За смертю
Цей став повiсплений, осiннiй чорний став Як антрацит видiнь i кремiнь крику Виблискує Люципера очима П'янке бездоння лащиться до нiг Криваво рветься з нього вороння майбутнього Летить крилатолезо на вiття виголiле Рине впрост на утлу синь, високогорлi сосни I на пропащу голову мою Охриплi очi збiглися в одне — Повторення оцього чорноставу Насилу вбгане в череп Неприхищений А чуєш, чуєш протяг у душi!
Submitted by SerpentEve — Jun 16, 2026
Де чиста річка текла раніше Тепер лише іржа і каміння Розпечений ковтаючи попіл Ми безпорадно чахнемо Наш світ як піч Де очі нам випалює отруйною золою І забиває горло пил А наша пісня це плач і стогін А наша пісня це прокляття та мольба Все наше життя лише за смертю черг
Submitted by SerpentEve — Jun 16, 2026
Самі обрали це життя в неволі Власноруч збудували собі тюрми І брешемо собі, що завтра буде краще Несемо самі на собі страшне прокляття Нікого не шкода Ми потребуємо продовження жаху, ненависті і болю Бо ми і є причиною і наслідком Бо ми і є той жах, бо ми і є ненависть Нікого не шкода
Submitted by SerpentEve — Jun 16, 2026