голод
(Іван Багряний "Туман", 1946) Щоб оцей туман та сніги поїв Цей важкий туман, нерозгаданий Впав на груди піль, на печаль гаїв Впав на тихий сад, на обкрадений Срібні блиски рос, передзвони кос В далині глухій увижаються Ластів’ячий крик і дівочий сміх І степи в шовках — у ногавицях! Гей, нема, нема. Тут страшна зима Мла, відчай і сон над оселями Понад садом — крук, понад степом — свист І собачий брех понад селами Ні шовкових рос. Ні пісень нема Лиш одні сніги та липкий туман Впав на груди піль, на печаль гаїв… Щоб оцей туман та сніги поїв
Submitted by SerpentEve — Jun 16, 2026
(Микола Хвильовий "Голод", 1922) Обгризли дерева за повіткою коні Гаряче дмуха вітер в степ Кублиться по шляхах і по оселях стогін — Жах росте А сонце нагартовані язики гостре А сонце в рослину смертельні ножі Гинуть у тузі тремтячі роси Розпука біжить Мандрують на бездоріжжі халабуди За ними стежить журний рип А на горизонті в фіолетах закутий Конає спечений грім Збентежено дивиться неосяжна блакить І одцвітають блідоволосі дні За повіткою голодні собаки Доїдають торішній гній
Submitted by SerpentEve — Jun 16, 2026
У моєму краї Неначе труна село лежить Стогнуть гаї, чорніють хати У моєму краї Живі заздрять мертвим Мати вбиває своє немовля
Submitted by SerpentEve — Jun 16, 2026