Червів майбутня здобич
Я той що молиться в безодні На втілення страху у небі Приречений ховати Під лахміттям свої язви Ще недозрілий труп Червів майбутня здобич Я змушений конати В одвічній тіні катастрофи Той що сам собі надав ім'я Та загубив своє призначення
Submitted by SerpentEve — Jun 16, 2026
Це тіло не твоє Твоїм ніколи не було й не стане Підпорядковане законам Які не ти створив Прямує до мети яку надав не ти Порпається червоподібно В кривавому багні буття Прислухайся До поклику могил Вступи у змову сам з собою Одужай від життя назавжди Одужай від життя назавжди
Submitted by SerpentEve — Jun 16, 2026
Думок важких останки тліють Ув'язнені свідомістю Все той же бруд Все той же сморід Цей лабіринт мовчазної туги Безмежний, нескінченний Безмежний, нескінченний У спогляданні болю У проживанні тління Осягнути істину І рушити до смерті
Submitted by SerpentEve — Jun 16, 2026
Вечірнє сонце Впало на гілля І заридало кров'ю А сльози ринули Нестримно вниз І запалили ріки Моря, і океани Тоді шляхом Із мармуру кісток Як фатум, як конечність Прийшов на землю Владар білий Смерть
Submitted by SerpentEve — Jun 16, 2026