Слово
Темні кургани Мовчать ніби кволі, Свідки розправи Нашої волі, Та сонце зійде, Міць наша права, Шлях в небо сяє, Воїнів слава! Темні кургани - Забуті могили, Смерть і рани Нашої сили! Темні кургани - Забуті могили, Смерть і рани Нашої сили! Ви пам'ятаєте Прадідів битви І допоможете Пам'ять збудити. Все, що забуте, Відкрите зненацька, Сонцем осяє Нас слава козацька! Темні кургани - Забуті могили, Смерть і рани Нашої сили! Темні кургани - Забуті могили, Смерть і рани Нашої сили! Темні кургани - Забуті могили, Смерть і рани Нашої сили! Темні кургани - Забуті могили, Смерть і рани Нашої сили!
Submitted by Nargaroth — Jun 18, 2026
Вставайте, Славянские братья, Болгарин, и Серб, и Хорват! Скорее друг к другу в объятья, Скорей за отцовский булат! Скажите: "Нам в старые годы В наследство Сварог даровал И степи, и быстрые воды, И лес, и ущелия скал!" Скажите: "Мы люди свободны, - Да будет свободна земля, И горы, и глуби подводны, И долы, и лес, и поля! Мы вольны, мы к битве готовы, И подвиг наш честен и свят: Нам Перун разрывает оковы, Сварог закаляет булат!" Смотрите, как мрак убегает, Как месяц двурогий угас! Смотрите, как небо сияет В торжественный утренний час! Как ярки и радости полны Светила грядущих веков!.. Вскипите ж, Славянские волны! Проснитеся, гнёзда орлов!
Submitted by Nargaroth — Jun 18, 2026
Гомоніла, про неволю свою гомоніла Та скусала всі губи у кров Україна змордован моя Україно Ти поругана згноблена знов Ти поснула,тебе зрадники тихо приспали Вмили в вуха отруту тобі Ти так довго так солодко й глибоко спала Що не чула як гинуть сини Україна я твій вірний ссолдат Я тобі все що маю віддам, я загину Я за волю свою безсильну загину Та не дам подалати тебе ворогам Прокидайся, прокинся моя Україно Підіймай своїх мужніх дітей Хай твій заклик від краю до краю долине Хай прокинеться віра у серцях людей Україно,о ненько моя моя Україно я спочув тебе кличе своїм І у крові, у воїні пеклекльнім загину Аби зникили дроти що над серце м твоїм Україна, я твій вірний ссолдат Я тобі все що маю віддам, я загину Я за волю свою безсильну загину Та не дам подалати тебе ворогам І тоді запанує у твоєму краї Благодатна та вільна доба Не холопи господарі станемо, знаю Що звільниться на віки Україна моя
Submitted by Nargaroth — Jun 18, 2026
Ещё торчит татарская стрела В стволе сосны на берегу тобольском, Смердят непогребённые тела Там, на яру, ещё от крови скользком. – Мы голову Кучуму отсечём! – Сказал Ермак. – Сибирь на меч подъемлю! – Он вынул Меч. И боевым мечом Ударил в землю и разрыхлил землю. Выходит пленник. Он хитёр и стар – Мурза татарский с жидкими усами. – Ермак могилу роет для татар? – Ермак в ответ: – Её вы рыли сами! И засмеялся. Острием меча Он продолжает рыть ещё упорней. Он рушит дёрн. И слышно, как, треща, Растений диких лопаются корни. Земля, на меч налипшая, жирна: В ней кровь, в ней пепел от лесных пожаров. - Кольцо! Иван! Достань-ка горсточку зерна – Немолотое есть у кашеваров. …Глядят на Атамана казаки И пленники – поганый род Батыя. Летят из атамановой руки В сырую землю искры золотые. «Я много ль сеял на своём веку?» – Так думает страны завоеватель. Иван Кольцо подходит к Ермаку. Его помощник и большой приятель. Ивану заглянул Ермак в лицо, И говорит – тревогой полон голос: – Как думаешь, дружок Иван Кольцо, Не вытопчут? Взойдёт? Созреет колос?
Submitted by Nargaroth — Jun 18, 2026
Моя доля біжить бур'янами, Мого неба затьмарений клапоть, Моє серце огортують шрами, Мої очі соромляться плакать. Мої груди затиснені в обруч, Мої руки закуті в кайдани, Ми від нашої волі вже поруч Та вступати в права ше рано. Чи боєць я? Не боєць, а на рингу, Чи я - мученик твій? Ні! Та страждаю. Чи герой я? Не герой, але згину За свободу батьківського краю! В моїх вухах шумить, ніби море, Тихий біль відбиває у скронях, Ой, ти, доле моя, моє горе, Вся у битвах, крові і погонях. Моя кров закипає у жилах, Гострий вітер огортує силу, Що мені білі черви в могилах? Тільки серце моє ще горіло! Моя доля біжить бур'янами, Мого неба затьмарений клапоть, Моє серце огортують шрами, Мої очі соромляться плакать. Розриваються мізки від болю, Кине доля затравленим звіром, Та стоятиму стійко за волю, Якби сильно мені не боліло!
Submitted by Nargaroth — Jun 18, 2026
Ты выросла, ты словно расцвела В поле надежд, мой милый человечек. Всё ярче голубят твои глаза, От смеха чаще вздрагивают плечи. В твой мир, где интересно всё, Боюсь входить, боюсь твой сон нарушить, По грудь в грехах, смотрю во все глаза Со дна сует на твой полёт влекущий. Ты выросла, пять месяцев прошло, Пять долгих и стремительных столетий, С тех пор как ты, крича и матерясь, Зашла сюда, в мир зла и междометий. Ты - божество, летаешь надо мной. К земле не тянет быта скорбный принц, И по привычке каждую звезду Ты тянешь в рот - попробовать на вкус. Я буду охранять твой чуткий сон, Я постелю поля к твоим ногам, Но лишь прости заранее меня, За что не спрашивай - я знаю только сам.
Submitted by Nargaroth — Jun 18, 2026
Козак гуляє, шинкарка носить. Шинкар моргає: чому не ллєш? "Не пий, козаче, - козачка просить. - Не пий, козаче, коня проп'єш". "Не пий, козаче, - козачка просить. - Не пий, козаче, коня проп'єш". Козак сміється, шинкарка носить. Шинкар моргає: замало ллєш. "Не пий, козаче, - козачка просить. - Не пий, козаче, мене проп'єш". "Не пий, козаче, - козачка просить. - Не пий, козаче, мене проп'єш". В шинку шинкарка горілку носить. Козацтво п'яне, сміється ніч. "Не пийте, хлопці,- Вкраїна просить. - Не пийте, хлопці, проп'єте Січ". "Не пийте, хлопці,- Вкраїна просить. - Не пийте, хлопці, проп'єте Січ". Козак зітхає, шинкарка носить І ллє горілку, і ллє вина. "Не пийте, хлопці, - Вкраїна просить. - Не пийте, діти, я в вас одна". "Не пийте, хлопці, - Вкраїна просить. - Не пийте, діти, я в вас одна".
Submitted by Nargaroth — Jun 18, 2026
Над истоком всех истоков Чистим холодом глуби Отрешенно и глубоко Я задуматься любил О минулом, сущем вечном О начале всех начал О рождении бесконечном Вековечного ключа Потаенное явление Нескончаемое вдруг Изначальность, становленье Перво смысл и перво звук В чистом звоне родниковом Звяк минут и гул веков Пращуров забытый говор Правнуков невнятный зов Родниковая порода Ключевое есть ество РОД, РОДня, РОДник, приРОДа, РОДина, наРОД, РОДство Непрерывно утверждая Непрерывность бытия Ключ рождается рождая Жизнь бессмертного ручья Я не мчался, с увлеченьем За теченьем, за ручьем Заключение всем теченьям Не текучий водоем Люди суетные пусть их Раздраженному уму Отыскать удастся устья Жаль, истока не поймут
Submitted by Nargaroth — Jun 18, 2026
Гомоніла Україна, довго гомоніла, Довго, довго кров степами Текла - червоніла.... Текла, текла та й висохла, Степи зеленіють, Діди лежать, А над ними кургани синіють... Та що з того, що високі? Ніхто їх не знає, Ніхто щиро не заплаче, Ніхто не згадає Тільки вітер тихесенько Повіє над ними, Тільки роси ранесенько Сльозами дрібними їх умиють. Зійде сонце, осушить, пригріє А онуки? Ім байдуже, Жидам гречку сіють… Багато їх, а хто скаже Де Гонти могила? Мученика святого Де похоронили? Де Залізняк, душа щира, Де одпочиває? Тяжко! Важко! Кат панує, А їх не згадають... Гомоніла Україна, довго гомоніла, Довго, довго кров степами Текла - червоніла... I день, і ніч гвалт, гармати - Земля стогне, гнеться... Сумно, страшно, а згадаєш - Серце усміхнеться! English : The third cock’s crow A long, long time the clamour dread Resounded through Ukraine, A long, long time the blood ran red In streams across the plains. It ran in rivers, then it dried. The steppes are green again: In Cossack graves our grand-dads lie, Their grave mounds dot the plain. What of it that the mounds are high? Nobody knows they're there, Or whose the bones that 'neath them lie, Nobody sheds a tear. As it blows through, the wind alone A gentle greeting says, The dew alone at break of dawn With tender teardrops laves. The sun then turns its rays on them, It dries and makes them warm; Their grandsons? Oh, they're not concerned For lords they're growing com! They're numerous, but ask if one Knows where is Gonta's grave - Where did the tortured martyr's bones His faithful comrades lay? Where's Zaliznyak, that splendid soul, Where sleeps that manly heart? It's hard to bear! The hangman rules, While they forgotten are. A long, long time the clamour dread Resounded through Ukraine, A long, long time the blood ran red In streams across the plains. O'er all the earth it cast a pall; This horror day and night Was ghastly, yet when we recall Those deeds, the heart is light.
Submitted by Nargaroth — Jun 18, 2026
Есть горечь тайного урона, Есть боль невидимых утрат... Друг до последнего патрона, Друг, что родней, чем кровный брат. Надёжно прикрывавший спину, Единственный резерв и тыл, Ты не в житейском мире сгинул, Продажный суд тебя закрыл. ...Я - не один: шагаю в ногу, Вхожу как равный в братский круг, Единомышленников много, Соратников... А нужен - друг... Привык я, что моё - со мною, Но коль сказать начистоту, Я часто чувствую спиною Предательскую пустоту. Люблю подраться, поругаться, Но за спиною нет стены - Приходится остерегаться Удара сзади, со спины. ...Я - не один: шагаю в ногу, Вхожу, как равный, в братский круг, Единомышленников много, Соратников... А нужен - друг... Резерв, надежда, оборона, Как вновь тебя мне обрести, Друг до последнего патрона, Друг до последнего “прости”?.. Друг до последнего патрона, Друг до последнего “прости”... Друг до последнего патрона, Друг до последнего “прости”...
Submitted by Nargaroth — Jun 18, 2026