In the Dungeons of Mind
Крики імлистих глибин Тонуть у вирі часів Символи темних богів Палають крізь простір І сотні віків Останній промінь впаде На глибини, старі, як той світ Спалахнуть і засяють вогні Так само швидко й помруть Колесо днів промайне В холоді вічних пустель Всесвіту кроки загублені Там, де час вже помер
Submitted by Cyberwaste — Jul 05, 2026
У печерах холодних Там, де сонце не сяє Глибоко під водою Втаємничені марять Крізь майбутнє вбачають в безодню Лихоманять, шепочуть Стинають Бачать війни і смерті Бачать зорі загаслі І пустелі безкраю Чорні ріки загублені
Submitted by Cyberwaste — Jul 05, 2026
Там десь за обрієм Там за деревами Там за туманом Імлистим Вздовж вогкого лісу Крізь листя пожовкле Над вітром нахабним Над простором часу Корінням прадавнім Оплетені хащі І мрякою вкриті Болота спокійні Тумани проплили І гори замовкли Та зорі кудлаті Сховалися геть...
Submitted by Cyberwaste — Jul 05, 2026
(<em>Instrumental</em>)
Submitted by Cyberwaste — Jul 05, 2026
...І в пащу скелясту Падає небо В безкрайню безодню Холодних ночей Там десь за обрієм, Там за деревами, Роки промайнуть Ніби кілька секунд І мить застигне навічно Вкриваючись мохом і листям І колесо часу припинить Свій оберт Стрімкою стрілою розколить Той світ, що люд колись знав...
Submitted by Cyberwaste — Jul 05, 2026
У вздовж вогких гілок Промайнув білий світ І залишив мене На одинці... Крізь дерева і сни Плине день, плине ніч І сховалися Промені сонця Почорнів бурий ліс Вкривсь туманом нічним І містичним спокоєм Поважним По за межами граней Тих, що всесвітом кличуть Де безкраю течуть Ріки часу Смутку повні й пітьми Старі ходять вітри Сивим лісом Гуляють Темний зоряний шлях Наздогнав небосхил Зразу ж згинув У місяця сяйві
Submitted by Cyberwaste — Jul 05, 2026