And I Walk Among the Shadows...
Рвуться назовні Демони з тіней Чекаючи миті Щоб вирвати серце Уявна надія вже охолола В задубілих пальцях Лише чути гул тортур Як виття сирени І немає тут перемоги. Є лиш війна. Є лише полум'я Всепоглинаюче
Submitted by Cyberwaste — Jul 05, 2026
Дихає смертю безодня Кістьми в барабани стучить Дзвони доносить попіл Щойно зітліла остання мить В холодній космічній пустелі В крижаних залах ночі Чатує "ніщо" навічно Ніколи не змикає очі. І бажає поглинути всесвіт Свої пазурі в серце встромляє Розповсюджуе холод одвічний І останні проміння вбиває
Submitted by Cyberwaste — Jul 05, 2026
Коли день очі закриває Коли зорі з хмар виринають Коли сяйво мертво бліде Освічує попіл Коли вітер в обійми кличе І бажає загорнути в пітьму Коли стежки всі втаємнічені Бачиш ти, як на лодоні Коли вогкий туман тебе кличе Коли гори похмуро чекають Коли мороки кроків не чутно Коли день вже давно позабутий Коли холод володарює І весь світ замовкає То настало царство її Царство ночі
Submitted by Cyberwaste — Jul 05, 2026
(<em>Instrumental</em>)
Submitted by Cyberwaste — Jul 05, 2026
Очі безжальні, голодні за ними слідкують. Кривавим слідом йдуть по них Вичікуючи в печерах сирих Це тіні полюють. Темними хмарами їх накриє Коріння і листя стежки забере Блукатимуть вічно, доки не сдохнуть В холодних обіймах землі. І вовки дикі знехтують їх плоттю Згниють вони В лісі сумному Жовтим листям укритому Де дерева кривавими плямами стікають
Submitted by Cyberwaste — Jul 05, 2026
У вічності мить застигла Укрита пеленою літ Час пісок у підніжжя гори Йде у минуле. Холодне сяйво зірок більш не світить Не чутно кроків. І вітер кличе... У оковах свідомості На порозі всевідання Поблизу безумства і відчаю Новий світ наливається сяйвом. У безодні вічно проклятих.
Submitted by Cyberwaste — Jul 05, 2026
Бачив Я сонце криваве І слухав останні пісні І дні замовкали востаннє В турботному вічному сні. Летів понад хмарами світу І бачив останніх птахів Сидів поряд з дерева квітом на розі останніх шляхів. Я йшов разом з тіньми у морок В останній містичний похід Крізь ліси і крижаний холод Занурений в цей дивний світ Шепочуть ліси самітні І темрява бере своє Лунає блискавка і все замовкає в останнє Стояв Я на межі буття І бачив вогонь безжальний І спалах замовк у очах назавжди... Де ріки, ліси і гори могутні Десь там де торкаєшся вітру Прокидається безодня одвічна І насміхається...
Submitted by Cyberwaste — Jul 05, 2026