Letters to the Future Self

На Крилах Відчаю та Лютої Вражди Моя кров!!! І долі сум та небуття І Жага!!! Моєї душі зойк тихий Моя смерть!!! В мовчанні сяйва навкруги На крилах відчаю та лютої вражди. Журба. Смерек повалених вітрами І плач. Моїй землі незгойні рани. І стогін, і небо в полум'ї багряне На крилах відчаю та лютої вражди. Погаслі очі та пожовкле листя У мороці поглинувшому міста Мов рана ятриться від болю І смерть - це краще за життя. Моя душа закрита щільно В стражданнях спраглої жаги Чекаю на повернення наснаги На крилах відчаю та лютої вражди. Погаслі очі та пожовкле листя У мороці поглинувшому міста Мов рана ятриться від болю І смерть - це краще за життя. Повітря й сил не вистачає І доля тоскно обминає Моя душа закрита щільно В стражданнях спраглої жаги І сніг вертає почуття Зворушує мій розум і тягне в небуття.

Submitted by Infernal Flame — Apr 25, 2025

За Межу Пітьми Дивися довго в кродувань багаття, Там тане ніч, у попелі землі. Зірки небесні, здіймані суцвіттям, Біля ріки, розпечені у вогні. Останній крок, у долину глузду, Рушай зі мною, за межу пітьми. Дивися глибше в кродувань багаття, Дивись відверто, наживо, завжди. Відчуй жагу до поклику завзяття, Що не згорить у полум’ї війни. Останній крок, у долину глузду, Рушай зі мною, за межу пітьми. Ми разом з тими, хто дарує Богу, Здійсненну мрію, вільної душі. Дивися вільно в кродувань багаття, За ним життя, загоєння всіх ран; Розквітле серце вічності принаддя, Буття закохане у джерело бажань. Останній крок, у долину глузду, Рушай зі мною, за межу пітьми. Ми разом з тими, хто дарує Богу, Здійсненну мрію, вільної душі.

Submitted by Pestilence — Apr 25, 2025

Ще Один Рік І ніч вдягає важку корону В серці біль нестерпний знову Вогонь та вибухи навколо Вітер стогне й голосить. А сніг все падає на вежі Мої думки такі бентежні Сподівання в прірву впали Павутиння стрімко в'яже З ланів порожніх птахи вертались Ще один на смерть поляже Чотирма різносвітними долями Серед ночі та днем кольровим Над тілами розбитими втомою Розкриває свою силу воля У місті живуть мертві душі Вони навіть знають вік сонця Вони навіть згадують щастя Але з болем втрачають свідомість Чотирма різносвітними долями Серед ночі та днем кольровим Над тілами розбитими втомою Розкриває свою силу воля У місті живуть мертві душі По місту ходять примари У великих богинь лиця стерті Виринає з тіні постать Мари.

Submitted by Grave666 — Apr 25, 2025

Змієви Вали Тут скіфським плугом оране зело, Мечем сарматським рубано дороги, Куди вас, древні вої, занесло - У землі Бога. У землі Бога. Минали дні, час зносив пил віків, Зникали племена, вожді й народи, Та залишали знак на цій землі - І йшли в походи Закарбувався слід від ваших рук, Вали рубцем священним землю вкрили, Їх будували наші праотці - Ці гори сили! Вкривали землю холодом сніги, Сніги міняли трави квіти й роси, У павутину вкутали стежки, Що їх по вас топтали ноги босі. Зміїлись, вились, дибились вали, На захист тих, що їх з землі підняли, І вічно з ними житимуть вони: Ті, хто орали, хто будували, хто воювали… Історія карбована в землі, Малюнок давних днів й цивілізацій, Я народився тут, на цій землі, Й вкорінений у найдревнішу з Націй.

Русальним холодом Під тьмою висіється сніг, хоч темінь – сумнів, На рукояті свіжий хрест і біль безсоння. З твоїх долонь хоч пити степ. Йде гріх відлунням – Зібрати б з горя сьомим днем предвічний сонях. Можливо радість розлили в розбитий келих, Та щось тривожиться без сліз, крізь пагін в настрій. Не оприлюднені стежки, русалчин берег. Русальним холодом по склу шкребу надщастям. Надпитим голосом братів - броня кістками, Потягне вітер в небо дим. Спинюсь посеред. Там опадуть слова на дно, а тіло в камінь, Коли заквітчаний життям свій тягнеш жереб…

Submitted by Sexy Gargoyle — Apr 25, 2025

Боги Зрять Пекло з небес спустилося в лютому Солодке життя вмить стало отрутою Земля залізних людей - нам забути Смерть ворога спокусою стане моєю Я покладу долоні на землю батьків Силу духа беру від усіх козаків Птахом хижим у небо безкрайнє злетів Щоб вполювати усіх хто напасти посмів Поки світ дивиться хибний театр тіней Сповнений, диких безглуздих і темних ідей Покинуть життя ще багато яскравих людей Хто ж здобуває в цій грі безумовний трофей? Боги Зрять Зв’язані руки людей Боги Зрять Як вкрадали наших дітей Боги Зрять Як ховали наше майбутнє у землю Остання крапля чашу переповнила Терпіння Чорніє рідна кров ненавистю і напива Коріння Зло непокаране думок моїх обурює Сплетіння Що бачить світ в очах дітей моїх - Каміння Боги Зрять Страждання, кров і відвагу! Боги Зрять Нашу втому і гордість! Боги Зрять Героїв надлюдей Боги Зрять Жах в очах моїх дітей.

Submitted by Grave666 — Apr 25, 2025