Пригорща зірок

This track is instrumental.

Is this song not instrumental?

(Олекса Стефанович "Недобре", 1923) Багрим, недобрим колом, Так, мов його не треба, Так, як іще ніколи, Сонце упало з неба. Дням голова відтята, Захід - кривава повідь. Щоб море вогню залляти, Вилили море крови. Багато крови, багато, Та ради не дасть огневі, — От-от він прорве загати І рине по всьому небі. Пожар півнеба кривавить. Мовчать на дзвіницях дзвони. Ніхто не спитає навіть: "Чом захід такий червоний?" Багрим, недобрим колом, Так, мов його не треба, Так, як іще ніколи, Сонце упало з неба. [English translation:] As scarlet unkind circle, As if it was not necessary, As never before, The Sun fell from the sky. The days are beheaded, West - is a bloody flood. To extinguish a sea of fire, Was shed a sea of blood. A lot of blood, a lot, But it won't cope with the fire, - Right now it will break through the dam And will rush across the sky. The fire turns red half the sky. The bells are silent on the bell towers. Nobody even will ask: “Why the West is so red?” As scarlet unkind circle, As if it was not necessary, As never before, The Sun fell from the sky.

Submitted by BloodShrine — Nov 09, 2025

(Олекса Стефанович "Крізь смерть", 1933) Їм північні вітри гудуть, Їм сніги замітають путь, А вони ідуть без упину, А вони без спочину йдуть. Їм шати залляла кров, На шмати — їх корогов, Та кожен, кожен із них Смертю смерть поборов. Їм північні вітри гудуть, Їм сніги замітають путь, А вони ідуть без упину, А вони без спочину йдуть. [English translation:] Northern winds force them down, Snows cover up their way, But they go without ceasing, But they without rest go. Their clothes are sodden by blood. Their flags are torn to pieces. But each, each of them With death has overcame death. Northern winds force them down, Snows cover up their way, But they go without ceasing, But they without rest go.

Submitted by Warbringer — Nov 09, 2025

(Святослав Гординський "Бодлер", 1933) Гримасою нудьги скривилися уста, Всі хвилі поривань розбилися об скелі, Лишився тільки смак: безмежжя й пустота, Хоч випито ущерть гіркий розкоші келих. Вночі, коли важка, нестерпна темнота Кудлатим чорним псом снується вкруг постелі, В обіймах лиш одна коханка – самота, В розбитої душі обідранім готелі. Вона нашіптує і мучить брязком барв, Повій і демонів, скривавлених примар І Мах спокусливих відьомським стилем Гойї; І він, підвівши зір з-під хмурого чола, Пірнав у вічний вир людських несупокоїв В'язати китиці з кошмарних квітів зла. [English translation:] Lips are twisted with a grimace of boredom, All the waves of rushes are crashed on rocks, There was left only a taste: infinity and emptiness Though a bitter glass of luxury is drunk completely. At night, when hard, unbearable darkness Like shaggy black dog walks around the bed, In the embraces there are only one woman - the loneliness In the tattered hotel of broken soul. She whispers and torments with a rattles of colours, Prostitutes and demons, bloody ghosts And seductive majos in witch style of Goya; And he, having lifted a sight from under gloomy forehead, Dived into the eternal vortex of human unrests To create bouquets with flowers of nightmarish evil.

Submitted by johnmansley — Nov 09, 2025

(Святослав Гординський "З румовищ і вогню", 1940) З румовищ і вогню свій скарб найбільший – правди, Озлобленим богам не відданий на мсту, Від вогнища свого відходячи, забрав ти З собою і несеш крізь стужу і сльоту. Позаду посвисти, чиїсь охриплі крики, Чужі слова в устах, розчавлені серця, І зловорожий гнів – такий, як твій, великий, Що стрінеться з твоїм, зчепившись, до кінця. Та крізь туман і дим, щораз певніше, ближче, Зривається, встає, – о добре бачиш ти! – Під катаклізмом днів: під чорним бойовищем Високе полум'я єдиної мети. І ждеш страшних ночей, глухих ударів криці, Твердих, як серця стук, – ти їх так довго ждав! – Аж простір перетнуть тридзьобі блискавиці, І гнівний рев стихій, і альказари слав. [English translation:] From the ruins and fire your greatest treasure – the truth, That was not given to the vengeance of angry gods, You, leaving your fire-place, took it And now you are carrying it through the cold and slush. Behind there are whistles, somebody's hoarse cries, Foreign words in the mouth, crushed hearts, And the evil-enemy's anger - such as yours, big, That will meet with yours and grapple till the end. And through the fog and smoke, each time more confidently, closer Tears off, gets up - you see it good! - Under the cataclysm of days: under the black slaughter High flame of the common goal. And you are waiting for the terrible nights, thuds of steel, Hard as heart sound - you waited for them so long! - Even the space will cross three-beaked lightnings And the angry roar of the elements, and the glories of Alcazar.

Submitted by SerpentEve — Nov 09, 2025

This track is instrumental.

Is this song not instrumental?