Кров у наших криницях
This track is instrumental.
(Ліна Костенко "І засміялась провесінь...", 1980) І засміялась провесінь: - Пора! - за Чорним Шляхом, за Великим Лугом - дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра - усі ідуть за часом, як за плугом. За ланом лан, за ланом лан і лан, за Чорним Шляхом, за Великим Лугом, вони уже в тумані - як туман - усі вже йдуть за часом, як за плугом. Яка важка у вічності хода! - за Чорним Шляхом, за Великим Лугом. Така свавільна, вільна, молода - невже і я іду вже, як за плугом?! І що зорю? Який засію лан? За Чорним Шляхом, за Великим Лугом. Невже і я в тумані - як туман - і я вже йду за часом, як за плугом?.. [English translation:] And early spring laughed: "It’s time!" Behind the Black Road, behind the Great Meadow - My great-grandfather and great-great, great-great - Everybody follow Time, like a plough. Behind a field there’s a field, behind a field – a field and a field Behind the Black Road, behind the Great Meadow, They are already in a mist – like a mist – Everybody already follow Time, like a plough. What a heavy steps Eternity haves! Behind the Black Road, behind the Great Meadow. Such free and young – Is it real that I already follow Time, like a plough?! What I will plough? What a field I will sow? Behind the Black Road, behind the Great Meadow Is it real that I’m in a mist too – like a mist - And I already follow Time, like a plough?..
Submitted by NecroGod — Nov 09, 2025
(Олександр Олесь "Колись здавався ти мені орлом підтятим", 1908) Колись здавався ти мені орлом підтятим І в полі кинутим в агонії сконать... Очима стежишь ти за ворогом проклятим, Що хтів тебе ногою розтоптать. Ти гнівом дишеш і гориш, а не конаєш... Щоб впитись, шарпаєш кігтями по землі, Одним крилом граків ти відбиваєш І сам лежиш на зламанім крилі... Колись здававсь мені ти лицарем прекрасним, Що ліг в степу на камені спочить... Ти важко спиш і мариш боєм щасним, А ворог твій змією вже сичить... Народе мій! І ти - орел, вночі підтятий, І чом не лицар ти, захоплений в полон?! О орле мій, мій велетню крилатий, О лицар мій, покараний за сон!.. Чому ж ти, орле мій, з орлами не літаєш, А крила веслами волочиш по землі?! Чому ж ти, лицар мій, на герць не виступаєш, А вітром жалібно голосиш на ріллі?! І що орел, коли його орлина зграя Не рве з землі в блакить ясного дня, І що за лицар ти з усмішкою льокая, Без гордих дум, без честі і ім'я?! [English translation:] Formerly you seemed to me like a wounded eagle That has been left in the field in agony to die... Your eyes are watching the damned enemy, Who wanted to trample you with his feet. You are breathing with anger and burning, but not dying... To dig you are shuffling ground with your claws, With one wing you're beating off the rooks And laying on the second broken wing... Formerly you seemed to me like a stately knight, Who layed in steppe to rest on the stone... You are hardly sleeping and raving about the lucky battle, While your enemy is hissing like a snake... My nation! And you - an eagle, that has been wounded at the night, And you are knight, who has been captured! Oh my eagle, my winged giant, Oh my knight, who has been punished for the sleep!.. Why, my eagle, don't you fly with eagles, But you are dragging wings, as oars, by the ground?! Why, my knight, don't you go in battle, But you are lamentably crying with a wind on the tillage?! So what is an eagle, if his eagle's flock Doesn't dart off from the earth into the blue of serene day, And what kind of knight are you with smile of servant, Without proud thoughts, without a honour and a name?!
Submitted by Morgoth — Nov 09, 2025
(Тарас Шевченко "Думи мої, думи...", 1839) (уривок) Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на світ на сміх породило, Поливали сльози... чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі?.. Не питали б люди - що в мене болить? Не питали б, за що проклинаю долю, Чого нуджу світом? "Нічого робить"... Журбою Не накличу собі долі, Коли так не маю. Нехай злидні живуть три дні - Я їх заховаю, Заховаю змію люту Коло свого серця, Щоб вороги не бачили, Як лихо сміється... Нехай думка, як той ворон, Літає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче Нишком - люди не побачать, То й не засміються... Не втирайте ж мої сльози, Нехай собі ллються, Чуже поле поливають Щодня і щоночі, Поки, поки... не засиплють Чужим піском очі... [English translation:] My thoughts, my thoughts, I am in grief with you! What for were you lined up on a paper With a sad rows?.. Why has not the wind dispelled you In steppe, like a dust? Why has not the grief lulled you, Like its child? Because the grief has begotten you on light, on laughter. Tears watered... Why have not flooded, Have not taken out in the sea, have not washed away in the field?. People would not ask - what hurts me? Would not ask, what for I damn my destiny, Why does the world make me sick? "There is nothing to do"... With grief I can’t summon my destiny, Because I already don’t have it. Let wicked creatures live three days - I will hide them, I will hide a fierce snake Near my heart, Enemies will not see, Like the grief laughs... Let the thought, as a raven, Flies and croaks, And the heart, as a nightingale, Chirps and cries Secretly - people will not see, And will not laugh too... Do not wipe my tears, Let it flow, And water somebody’s field Each day and night, Until… until another’s sand Will cover eyes...
Submitted by Morgoth — Nov 09, 2025
(Юрій Клен "Попіл імперій", 1929) (уривок) У вічності, де світла струм тече, повільно крутяться колеса часу, що на верстаті золотому тче свій килим різнобарвний. Дольні паси пускає в рух незримий наш двигун. Мигтить узору плетиво примхливе, І завжди врівноважує вагу Той, що складе в копу доспіле жниво, Все змірить мірою й благословить. Нас темрява обсотує і боре, лише часами блискавка на мить із пітьми вихопить шматок узору, і ми, прокинувшись із небуття, якийсь уривок бачимо: химерні страшні чи ясні обриси життя. Ми у руці тримаєм тільки зерна; Гаїв не бачимо, що з них зростуть І зашумлять зеленим верховіттям. Ми лиш п'ємо гаркаву каламуть, Жахним на світ рождені лихоліттям... [English translation:] In eternity, where the stream of light is running, There are rotating slowly wheels of time, Which is weaving on the gold machine Its multicolored carpet. Our invisible engine Is setting in motion the driving belts. Capricious weaving pattern is blinking, And always counterbalances the weight The one who will combine ripened crop in a bunch, Will measure everything and bless. The darkness entangles and fights us down, Only sometimes the lightning for an instant From gloom will snatch out a piece of pattern, And we, have woken up from non-existence, Some fragment see: chimeric, Frightening or clear silhouettes of life. We hold only grains in a hand; We don’t see the groves, which will grow out of them And will rustle with green tops. We, begotten by an awful hard times, only drink a bitter turbid liquid.
Submitted by BloodShrine — Nov 09, 2025
Полягли двi голови козацькi Бiля рiчки Самарки, Бiля квiт султанки. Слава про їх не вмре, не поляже. [English translation:] Cossack heads have fallen near the river... The glory about them will not die, will not be forgotten...
Submitted by NecroGod — Nov 09, 2025